Кокаин 98% цены наркотик Лермонтов

Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах! Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням. Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду. Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу. Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона. У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків. Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів. Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками. Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера. Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава. Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували. Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!

Алло, народ! Я тут сяду и расскажу вам историю нашего олдскульного организаторского угара – как я купил закладки и организовал олимпиаду среди любителей пива! Вот будет вам шуга, верьте на слово!

В общем, дело было так. Однажды, тусуюсь я с друзьями на своей любимой площадке в парке, рофлы поднимаем, кайфуем от жизни. Вдруг, ко мне подходит этот малой, говорит, что у него есть связь на закладки, типа якобы крутой кокаин. Я такой, «че за фигня? Давай попробуем!» И вот, я решаю сделать шаг в неизведанное.

Ну, я хитро киваю малому, он уверенно молчит, понимает нашу нужду. Ну, и бац! Он достает сумку, а оттуда – этот прекрасный белый порошок! Не откажешься же от новых ощущений, так что взял я себе закладку прямиком на штыр! Все мои друзья, конечно, тоже не лохи, угарали вместе со мной!

Мы такие обливные, на все свои проблемы забиваем, ведь трава зеленеет, а штырит взлетает! Ловишь кайф – и все проблемы нафиг, давай забьем на них вместе! Все было прям так, как в моих самых реальных мечтах.

Но даром травиться – не вариант, ведь моя кухня не на такую игрушку рассчитана. Решили мы с друзьями, что нужно устроить какое-то соревнование, чтобы приколоться полностью. И, знаете что? Мне пришла в голову идея олимпиады среди любителей пива!

Так я и принялся организовывать это безумие. Пришлось связываться с нашими местными спонсорами, типа пивоварни и других любителей угара. Я такие объясняю им, что у нас будет самое мегадрайвовое мероприятие – олимпиада по пиву, и все будут в пике!

Ну, вы знаете, как это бывает – придумал идею, а реализовывать нужно было самому. Я начал обдумывать сценарий нашей олимпиады, чтобы все было на высоте, чтобы люди не замочились от скуки. Как я сказал, моя кухня не на тусу с таким масштабом, но что поделаешь, когда идея штырит!

Сначала – регистрация участников. Нужно было придумать что-то эпичное, чтобы все хотели стать частью этого сумасшествия. Я иду на охоту за своими олимпийцами, говорю им: «Ставка – две бутылки пива!» И вот уже наша таблица регистрации в таком стиле:

Участник	Команда
Димон	«Пивные братья»
Васян	«Пенное счастье»
Жорик	«Хмелинка»
Катя	«Радость в пузырьках»

Дальше – список соревнований, где каждый мог показать свое мастерство. Ну, какое мастерство? Кто за короткое время выпьет больше всего банок, кто быстрее протащит кегу, кто сделает самый длинный тост! У каждого была возможность доказать, что он тот самый настоящий пивной чемпион!

И, конечно же, нельзя забыть про награды! Наш оргкомитет, состоящий из меня и моих рофловых друзей, решил, что первое место должно быть награждено самым огонь призом – годовым запасом холодного пива! А как же без этого, если мы все любим этот угарный напиток?

В итоге, олимпиада прошла на ура! Все наши участники штырились на полную катушку, бесконечно угарали и пили пиво на память. Я вот сидел на трибунах, наблюдал за всей этой шизой и думал: «Блин, классный у меня мозг!»

Так что, народ, скажу я вам – никогда не бойтесь идти вперед, даже если вокруг одни шуга. Иногда нужно сделать шаг в неизведанное и организовать свою собственную олимпиаду, чтобы по-настоящему замочиться от угара! Всегда оставайтесь настоящими бро, и вас никакие закладки не сломят! Угарайте и рофлите, друзья!